Звичайний козак доби Сагайдачного, втілення незламної волі до свободи.
Епоха: Козацька доба, кінець XVI – початок XVII століття (Часи Петра Конашевича-Сагайдачного).
Іван народився у селянській родині, що змалку відчула на собі тягар кріпацтва та безправ'я. Його дитинство минуло під постійним страхом набігів та гніту панів. З юних років він мріяв про інше життя – вільне, сповнене гідності. Ця мрія привела його на Січ, до запорозького товариства, де панували власні закони та незламний дух свободи. Там він швидко опанував козацьке ремесло, ставши вправним воїном, що цінує побратимство та волю понад усе.
Іван був звичайним січовим козаком. Він не прагнув гетьманської булави чи високих чинів, але його відвага, відданість побратимству та непохитна "Воля" до свободи зробили його шанованим серед своїх. Він брав участь у численних походах, як сухопутних, так і морських, що прославили козацтво на весь світ. Його не лякали ані турецькі галери, ані польські гусари, ані холодні води Чорного моря. Кожен його крок, кожен подих був просякнутий прагненням жити на власній землі, за власними законами, без панського гніту.
У часи гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, коли козаки збиралися у великі морські походи, Іван відчув, як у ньому, як і в тисячах його побратимів, горить незгасима "Воля до свободи та незалежності". Це була відповідь на століття утисків, рабства та втрати власної землі. Кожен похід на море був не лише здобиччю, а й символом виклику імперіям, що намагалися поневолити українські землі та забирали їхніх братів і сестер у неволю.
Одного разу, під час одного з найзухваліших морських походів козацьких чайок на грізну турецьку фортецю і головний невільничий ринок Чорного моря – Кафу (Феодосію) – Іван опинився в самому епіцентрі подій. Кафа була неприступною, її гавань добре захищена, а стіни – високі та міцні. Багато хто вважав цей задум Сагайдачного божевіллям. Але для Івана це був шлях до звільнення, до помсти за століття неволі.
Під покровом ночі, коли козацькі чайки, немов тіні, підійшли до Кафи, Іван був серед перших, хто висадився на берег. Під час штурму, коли турки чинили відчайдушний опір, його загін зіткнувся з переважаючими силами противника. У розпал бою, коли здавалося, що ворогів занадто багато, а штурм може захлинутися, "Воля" Івана до свободи вибухнула з новою силою. Він не знав, що таке відступати. З шаблею наголо, з криком "Воля!" він кинувся вперед, надихаючи своїм прикладом інших козаків, що боролися поруч.
Його незламність, його відчайдушна хоробрість у найкритичніший момент штурму, коли він особисто прокладав шлях крізь ворогів, допомогла зламати опір оборонців. Кафа пала, тисячі невільників були звільнені, а козацька слава рознеслася далеко за межі степу. Іван, звичайний козак, своєю непохитною "Волею" до свободи та незалежності, довів, що навіть найсильніші стіни падають перед духом тих, хто не бажає бути рабами. Його вчинок став часткою великого тріумфу козацтва, символом того, що український народ завжди боротиметься за свою свободу.