Простий повстанець УПА, втілення вікової, незламної Волі українського народу.
Епоха: Українська повстанська армія (УПА), початок її формування (1942-1944 рр.).
Народжений ще за часів імперії, Калина змалку відчув на собі тягар безправ'я та чужоземної окупації. Він бачив розстріли, голодомори, насильницьку колективізацію, та жорстокість двох світових війн. Його юність пройшла в боротьбі за українську державність у лавах Армії УНР або у повстанських загонах Холодного Яру. Кожне нове поневолення лише гартувало його дух, перетворюючи біль у незламну віру в те, що Україна врешті-решт буде вільною. Він не шукав слави, а просто жив із цією "Волею" у своєму серці, як з невиліковною хворобою або найсвятішим обов'язком.
Калина був простим повстанцем – одним із тисяч, хто склав кістяк УПА. Його вік і досвід зробили його не командиром, а живою легендою, носієм пам'яті та символом неперервності боротьби. Він був "дідом-повстанцем", до якого тягнулися молоді, шукаючи мудрості, поради та незламності духу. Він не говорив багато, але його присутність, його спокійний погляд і готовність знову брати зброю до рук, незважаючи на вік і виснаження, говорили більше за будь-які промови. Він уособлював багаторічну, глибоко вкорінену "Волю", що передавалася з покоління в покоління.
На початку 1940-х років, коли Україна була знову розшматована, а на її теренах почали стихійно формуватися перші, ще недосвідчені загони Української Повстанської Армії, до одного з таких невеликих відділів приєднався й Калина. Він знав, що боротьба буде кривавою і довгою, але його "Поклик Волі" був абсолютно непохитним – це був його останній шанс побачити вільну Україну.
Молоді повстанці, повні ентузіазму, але ще не загартовані справжніми боями, вирушили у свій перший серйозний рейд. Одного холодного дня, коли загін йшов лісовою стежкою, вони раптово потрапили у підступну засідку німецьких чи радянських каральних військ. Ворог мав чисельну перевагу, і молодих хлопців та дівчат охопила паніка. Вони почали вагатися, бачачи перед собою неминучу загибель, адже ніколи раніше не стикалися з такою жорстокістю та перевагою ворога.
Саме в цей критичний момент, коли здавалося, що загін буде розгромлено, проявилася "Воля" Калини. Він не кинувся у відчайдушну атаку, не давав гучних команд. Він просто, спокійно, але непохитно зайняв позицію, підготував свою зброю і, поглянувши на молодших, його очі випромінювали таку глибоку впевненість і незламну рішучість, що вона миттєво передалася іншим. Його присутність, його мовчазний приклад, його абсолютна відсутність страху перетворили розгублених бійців на незламний стрій. Калина показував, куди стріляти, як прикривати, як тримати оборону, діючи з досвідом десятків пережитих боїв.
Під його невидимим впливом, молодий загін зібрався, відбив атаку, а потім, завдяки досвіду Калини, зумів вислизнути з оточення з мінімальними втратами. Цей епізод став їхнім справжнім "хрещенням вогнем", а Калина – живим символом вічної "Волі" українського народу, яка передається з покоління в покоління, надихаючи на боротьбу навіть у найтемніші часи. Він – це корінь, що живить дерево свободи, вічнозелена калина, що цвіте на українській землі, обіцяючи весну після найлютішої зими.