Сучасний воїн, що несе на собі тисячоліття боротьби за Волю.
Дата народження: Приблизно 2000 рік.
Олесь народився і виріс у звичайній українській родині. Це була типова проукраїнська сім'я, яка глибоко цінувала свою історію, мову, культуру та традиції. Його виховували на принципах патріотизму, поваги до старших та любові до рідної землі. У дитинстві Олесь був активним і допитливим хлопцем, захоплювався спортом та історією, особливо козацькою добою. Він ріс у світі відносної стабільності, мріяв про звичайне життя, можливо, пов'язане з інженерією або ІТ – тим, що давало б конкретний результат і покращувало життя. Він не був військовим за покликом, але цінності, закладені родиною, сформували його характер – відповідальний, наполегливий, з почуттям справедливості.
Коли в лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, життя Олеся, як і мільйонів українців, змінилося назавжди. Без вагань, одразу після перших ударів, він пішов добровольцем до військкомату. Його мотивація була кришталево чистою – захистити свій дім, свою родину, свою країну від ворога, який прагнув знищити все, що він любив. Початкова підготовка була інтенсивною, але Олесь, завдяки своїй фізичній формі та внутрішній зібраності, швидко адаптувався до суворих реалій.
Протягом восьми років війни, до 2030 року, Олесь пройшов шлях від новобранця до справді професійного та прожореного воїна. Він бачив на власні очі пекло найжорстокіших битв, втрачав побратимів, переживав найважчі обстріли та окопну війну. Його шлях проліг через оборону Києва, кровопролитні бої на сході, контрнаступи та місяці виснажливого протистояння.
Його спеціалізацією стала розвідка та штурмові операції – він був там, де потрібно було проникнути найглибше в тил ворога або прорвати найміцнішу оборону. Олесь навчився мислити нестандартно, приймати миттєві рішення під шаленим тиском, а його навички виживання та бою в найскладніших умовах стали легендарними серед побратимів. Його внутрішній світ, хоч і був загартований і посірілий від війни, ніколи не втрачав тієї іскри "Волі" – незламної віри у перемогу та готовності йти до кінця. Він став живим втіленням козацького духу – не тільки через бойові навички, а й через внутрішню свободу, непокору та вірність своїй землі.
До 2030 року, коли Україна розпочала свій вирішальний наступ, Олесь став одним з найдосвідченіших і найцінніших бійців. Він мав звання, повагу командирів та негласне лідерство серед своїх. Біль, втома та численні шрами були частиною його сутності, але його очі горіли тією ж рішучістю, що й на початку, лише тепер до неї додалася глибина знання ціни боротьби. Він перебував у Мар'їнці, на передовій українського наступу, готовий до фінального, вирішального бою за Донбас. Саме тут, у цьому історичному і символічному місці, йому судилося зіткнутися не лише з останніми викликами війни, а й з покликом тисячолітньої "Волі" своїх предків, що має проявитися в критичний момент.