Слов'янський гончар-дипломат, що згуртував народ.
Епоха: Пізня слов'янська епоха (приблизно IX століття н.е.).
Радим народився у слов'янському поселенні, де життя було тісно пов'язане з рікою, лісом та землею. З ранніх років він виявляв незвичайний хист до роботи з глиною, проводячи години біля гончарного круга. Він не просто ліпив горщики, а ніби розмовляв з матеріалом, надаючи кожному виробу частинку своєї душі. Це ремесло виховало в ньому терплячість, зосередженість та глибоке розуміння того, що справжня краса виникає лише з гармонії та наполегливої праці. Хоча він не був схильний до військових ігор, як інші хлопці, його розум був гострим, а спостережливість – винятковою.
З роками Радим став відомим майстром-гончарем, чиї вироби цінувалися в багатьох сусідніх племенах. Цей попит спонукав його до частих подорожей. Він мандрував від поселення до поселення, обмінюючись своїми творіннями, знайомлячись з різними звичаями та характерами людей. Ці подорожі розширили його кругозір і дали йому унікальне розуміння роз'єднаності слов'янських племен. Його спокійний характер, мудрість та вміння знаходити спільну мову дозволяли йому виступати посередником у суперечках, налагоджувати торговельні шляхи та навіть укладати мирні угоди. Він став негласним дипломатом, чия сила була не у мечі, а у слові та здатності переконувати.
Радим був свідком того, як постійні набіги кочових племен, які приходили зі сходу, спустошували слов'янські землі. Він бачив зруйновані домівки, викрадених людей та відчай у очах роз'єднаних племен, що не могли дати гідної відсічі. Кожне плем'я захищалося поодинці, часто зазнаючи поразки, що лише посилювало їхню слабкість.
У віці 50 років, коли чергова, особливо жорстока хвиля кочовиків насувалася на слов'янські землі, Радим відчув, як у ньому прокидається глибока, незламна "Воля" – давній поклик, що передавався крізь покоління, спадок Зоряни. Це було усвідомлення того, що лише в єдності – сила. Його місія стала чіткою: згуртувати народ. Він не міг битися на полі бою як воїн, але він міг об'єднати їхні серця та розум.
Залишивши свій гончарний круг, Радим вирушив у найважливішу подорож свого життя. Він йшов від одного племені до іншого, відвідуючи найвіддаленіші поселення. Він не ніс зброї, лише свої горщики як подарунки та символи миру, а головне – своє слово. Він розповідав історії про те, як вода, хоч і слабка, але разом здатна пробити камінь; як окремі гілки легко зламати, але пучок – ніколи. Він нагадував їм про спільне коріння, про давніх предків, які жили в гармонії та силі. Він використовував свою мудрість та дар переконання, щоб залагодити давні образи, переконати вождів об'єднати свої дружини та зібрати народне ополчення.
Саме завдяки невтомній праці Радима, його незламній вірі в єдність, слов'янські племена вперше змогли організовано зустріти ворога і дати йому гідну відсіч. Радим став символом "Волі" до єднання – тієї сили, що перетворює розрізнені частини в незламне ціле, закладаючи фундамент для майбутньої великої держави Київської Русі.