Незламний богатир, що уособлював дух Русі перед монгольською навалою.
Епоха: Київська Русь, початок XIII століття.
Святослав ріс у часи, коли Київська Русь, хоч і була могутньою, вже відчувала перші ознаки внутрішнього розбрату та нових зовнішніх загроз. Змалку він виділявся серед однолітків своєю неймовірною фізичною силою та відвагою. Він був природженим воїном, що з легкістю опановував будь-яку зброю і ніколи не відступав перед небезпекою. Його виховання було суворим, спрямованим на формування незламного духу та абсолютної відданості своїй землі. Він був втіленням давніх легенд про богатирів, що захищають Русь.
Ім'я Святослава швидко стало легендою. Він не належав до жодної князівської дружини, але його поява на полі бою завжди вселяла надію в серця русичів і страх у ворогів. Він був воїном, що з'являвся там, де найбільша небезпека, стаючи живим щитом для слабких і непереможним мечем для ворогів. Його поважали всі князі, хоч і не завжди могли ним керувати, адже його "Воля" належала лише Русі. Він був уособленням народної сили та незламності, що передавалася з покоління в покоління.
На початку XIII століття над Київською Руссю нависла небачена досі загроза. Зі сходу насувалися монгольські орди, непереможні та безжальні, що змітали все на своєму шляху. Князі Русі, попри попередні спроби єднання, знову були роз'єднані чварами, не усвідомлюючи всієї глибини небезпеки.
Саме тоді, коли половецькі хани звернулися до руських князів по допомогу проти нового, спільного ворога, і було скликано об'єднане, хоч і розрізнене, русько-половецьке військо, Святослав відчув, як у ньому спалахує найпотужніший "Поклик Волі". Він розумів, що це не просто чергова битва, а зіткнення, яке визначить долю Русі на століття. Він приєднався до війська, не шукаючи слави, а лише бажаючи стати щитом для своєї землі.
У 1223 році на річці Калка відбулася перша, катастрофічна битва Русі з монголами. Попри всю свою міць, руські князі діяли неузгоджено, що призвело до нищівної поразки. Саме в цьому пеклі, коли військо було оточене і розгромлене, а надія згасала, Святослав проявив свою непереможну "Волю". Він не відступав, не здавався. Оточений ворогами, він, як справжній богатир, стояв до останнього, самотужки стримуючи цілі загони монголів, даючи змогу небагатьом вцілілим відступити. Його меч невтомно сік ворогів, а його тіло, здавалося, було викуване зі сталі.
Його опір був настільки лютим, що навіть монголи, звиклі до легких перемог, були вражені. Святослав не виграв битву на Калці, але його "Воля до останнього опору" стала легендою. Він загинув, але його дух не був зламаний. Його вчинок став символом незламності руського духу, що передався крізь століття, нагадуючи, що навіть у найстрашніші часи, коли все здається втраченим, "Воля" до боротьби за свою землю ніколи не згасає. Він став вічним нагадуванням про ціну розбрату та про незламну силу тих, хто готовий стояти до кінця.